Супервізія – ефективний метод підвищення якості надання соціально-медичних послуг, за допомогою якого більш досвідчений фахівець- супервізор допомагає супервізанту або супервізійній групі виконувати свої функціональні обов'язки згідно з прийнятими стандартами.
Супервізія – це метод підвищення кваліфікації соціальних і медичних працівників сфери охорони здоров'я. Вона ґрунтується на принципах і стандартах надання медико-соціальних послуг.
Супервізія може бути запропонована співробітникам з урахуванням специфіки її різноманітних форм (наприклад, індивідуальна, групова). Індивідуально і для малих груп консультантів (3-5 чоловік) супервізія може проводитися дистанційно (онлайн-супервізія).
Співробітники проекту повинні мати регулярний доступ до супервізії з метою підвищення ефективності надання послуг та профілактики професійного вигорання.
Освітня функція – розвиток умінь, навичок супервізантів для підвищення якості послуг, що надаються. Вона здійснюється шляхом аналізу та дослідження роботи супервізанта з клієнтами/пацієнтами. У процесі такого дослідження супервізор може допомогти супервізанту:
Підтримуюча функція - професійна підтримка консультанта, який часто піддає себе впливу негативних емоцій та переживань клієнта/пацієнта. Консультанту слід навчитися усвідомлювати особливості свого реагування на такі стани і навчитися давати раду своїм реакціям на складні емоційні прояви клієнта/пацієнта.
Корегуюча функція – виявлення того, що перешкоджає виконанню професійної діяльності, допомагає усвідомити прояви стигматизації та дискримінації стосовно представників груп найвищого ризику.
Зміст супервізії є суворо конфіденційним. Принцип конфіденційності передбачає, що супервізори не мають права розкривати інформацію про співробітників та їхніх клієнтів/пацієнтів, якщо на це не отримано згоду всіх сторін.
Супервізор робить все можливе, аби в ході спільної роботи забезпечити соціально-психологічну безпеку супервізантів та їхніх клієнтів/пацієнтів.
Супервізори повинні адекватно оцінювати власну професійну компетентність, розвивати її та діяти в її межах.
Супервізія може містити елементи навчання або особистісного розвитку, але особисті проблеми супервізанта, які стосуються його приватного життя, не є сферою супервізії. Опрацювання цих проблем в ході супервізії можливе лише в тому випадку, якщо вони тісно переплетені з професійною діяльністю і лише в межах їхнього безпосереднього впливу на роботу супервізанта як фахівця.
Супервізори і супервізанти зобов'язані використовувати час з найбільшою віддачею для учасників.
Супервізори зобов'язані визначити межі та дотримуватись розмежування між супервізією та іншими професійними чи особистими стосунками.
Супервізори і супервізанти повинні дбати про те, щоб ніякі особисті або соціальні контакти між ними не впливали несприятливо на ефективність супервізії.
Супервізор зобов'язаний визнавати особисту цінність і гідність супервізантів та їхніх клієнтів/пацієнтів, з повагою ставитися до особливостей поведінки, обумовлених походженням, соціальним становищем, віком, сексуальною орієнтацією та особливими потребами.
Супервізор зобов'язаний забезпечувати свої емоційні потреби поза ситуацією супервізії і незалежно від стосунків із супервізантом. Супервізори зобов'язані утримуватися від проведення супервізії, тимчасово або постійно, якщо робота може зазнати впливу їхніх особистих або емоційних проблем, хвороби, впливу алкоголю або наркотичних речовин, або з іншої причини.